Пише блогер Станіслав Горбунов:
Рим чарівний своїми історіями і дивовижними пам'ятками, вартими уваги всього людства. Я тут побував вперше в листопаді минулого року. Місто вразив мене своїми контрастами, але однією з головних цілей цієї подорожі був не Ватикан і не мегапопулярний Колізей. Мене вабили історії зовсім іншого характеру. Саме тому першим раннім вранці у вічному місті я відправився відвідати Італійський форум (Foro Italico), більш відомий як форум Муссоліні.
Цей комплекс будівель, зведений лише 80 років тому, чому-то мало цікавий стандартного туристу, яких у місті мільйони. А дарма, тут є на що подивитися, а ще можна дізнатися захоплюючі історії зовсім недавнього і вельми неоднозначного минулого Італії.
Отже, давайте я розповім і покажу вам дещо інший, незвичний нам Рим часів фашизму і шаленого націоналізму!
Цей комплекс монументальних будівель було створено в період між 1928 і 1938 роками трохи осторонь від центру Риму, біля підніжжя гори Монте-Маріо.
Його метою була пропаганда фізичного виховання серед молоді, а також він будувався для проведення Олімпійських ігор 1940 року.
Ті ігри були скасовані у зв'язку з початком Другої світової війною, але все ж форуму знайшли застосування. Як і годиться для того часу, весь комплекс був зведений в монументальному стилі і названий на честь Беніто Муссоліні. У центрі комплексу і донині височіє гранітна стела з ім'ям вождя італійських фашистів, а шлях до стадіонів прикрашений численними мозаїчними написами, що прославляють Дуче (саме так називали Муссоліні в народі).
Дивно, але після закінчення війни цей комплекс просто перейменували в Італійський форум і більше нічого тут не змінювали. Навіть навпаки, без будь-яких комплексів провини перед жертвами тієї війни у цьому форумі проводили і проводять численні спортивні заходи, чемпіонати з футболу та Олімпійські ігри 1960 року.
З часом поруч побудували інші спортивні споруди, серед яких найбільш відомим вважається стадіон Олімпіко, але при цьому сам форум не торкнулися, зберігши його в ідеальному стані. Форум залишається важливою пам'яткою Риму для знаючих людей і продовжує служити своїм первісним призначенням — спортивному вихованню молоді.
Як же так вийшло, що батьківщина фашизму як-то зовсім не париться з-за свого фашистського спадщини? Напевно, варто згадати, ким був для Італії Беніто Муссоліні. Фігура ця, без сумніву, стоїть в одному ряду диктаторів того часу — Сталіна, Гітлера, Франко і Салазара.
Майбутній родоначальник фашизму народився в небагатій родині, яка тим не менш змогла дати йому непогану освіту. Його батько був за професією ковалем і соціалістом за переконанням. Його політичні погляди перейняв і старший син Беніто. Пізніше кар'єра майбутнього італійського диктатора складалася по-різному. Він працював учителем, спочатку косив від армії, потім служив два роки в армії, був талановитим політичним журналістом і навіть отримав згодом звання професора.
Під час Першої світової війни він добровольцем пішов на фронт, був кілька разів поранений, перехворів на тиф і дослужився до звання капрала. Після війни його політичні погляди різко змінилися і пристрасного соціаліста Муссоліні перетворився на затятого націоналіста.
Ще до початку кар'єри Гітлера він очолював партію фашистського толку і нестримно рвався до влади. З його подачі організували загони чорносорочечників з ветеранів війни для боротьби з комуністами і анархістами. Число прихильників фашизму тоді стрімко зростала і вже в 1922 році Муссоліні став прем'єр-міністром Італії з практично необмеженою владою.
Італійський король Віктор Еммануїл III став маріонеткою фашистської верхівки на чолі з Дуче. Треба сказати, незважаючи на расистські погляди і політичні репресії, влада фашистів зробила для Італії багато корисного. Успішна економічна політика, ліквідація найсильнішою сицилійської мафії, модернізація громадського транспорту — одним словом, більшість італійців любили і вірили в свого Дуче.
Добре про італійському вождя висловлювалися і багато сильні світу всього, в тому числі Ленін, Черчілль і Рузвельт. Згубила ж Муссоліні дружба з Німеччиною і утопічна мрія відродити велич Римської імперії.
До речі, аж до захоплення німцями Франції Дуче вагався і цілком міг стати на бік Великобританії і США у війні, що почалася. До кінця війни італійський диктатор розгубив всю владу і підтримку народу, ставши маріонеткою у руках німців. У результаті його зловили і розстріляли партизани за два дні до самогубства Гітлера.
Що ж, можна сказати, що Муссоліні щиро любив свою Батьківщину, але імперські замашки і фашистська ідеологія згубили його кращі устремління. Проте італійці не забули його заслуги перед країною і не стали стирати його ім'я зі своєї історії. Італійський форум — найкращий тому приклад.
У цей комплекс будов крім стели Муссоліні входить міст, фонтан, стадіон Олімпіко, басейн, тенісні корти та кілька інших будівель. Найбільш знаменитим об'єктом форуму є Мармуровий стадіон.
Саме він мене і залучив в першу чергу. Вхід сюди абсолютно вільний, а сама будівля не може не вразити.
Навколо відкритого стадіону над трибунами підносяться 64 статуї спортсменів в давньоримському стилі. Всі вони, як і обеліск Муссоліні, були зроблені з дорогого каррарського мармуру.
Їх виготовляли у різних провінціях Італії, і ці фігури дійсно вражають. Всі вони різні, чоловічої статі і демонструють тіло молодих атлетів з усіма анатомічними деталями.
Більшість статуй представляють традиційні давні види спорту, але є тут і фігура хокеїста, наприклад.
Було цілком зрозуміло побачити серед них боксера могутньої комплекції з типово арійським виразом обличчя. Але серед фігур я розгледів і косоокий погляд атлета явно азіатського походження.
Кілька постатей борців були виконані з чорного мармуру, мабуть, для різноманітності. На трибунах тут могли розміститися до п'яти тисяч чоловік, а на спеціальному помості могла сидіти фашистська верхівка Італії.
Впевнений, тут не раз бував і сам Беніто Муссоліні, який, до речі, непогано фехтував, займався плаванням, лижами, кінною їздою і був пристрасним футбольним уболівальником.
Крім самого Італійського форуму неподалік можна виявити ще кілька незвичайних будівель.
Особливо цікавий так званий Палаццо делла Фарнезіна — величезна дев'ятиповерхова будівля з білого вапняку. Колись у ньому планували розмістити штаб-квартиру фашистської партії. Тепер тут розміщується міністерство закордонних справ.
В окрузі ще безліч здаються злегка покинутими будівель. Швидше за все, всі вони заселяються спортсменами під час чергових змагань.
Взагалі, цей район надзвичайно красивий. Тут багато зелені і практично немає сміття. Гуляти по форуму — суще задоволення.
А історичні, нехай і не завжди однозначні акценти, лише додають свій шарм.
Як ви розумієте, я настійно рекомендую заглянути сюди всім, хто втомиться від натовпу біля фонтану Треві і черг Ватикану. Тільки треба розуміти, що словосполучення італійський фашизм і Беніто Муссоліні тут не сприймаються як щось протизаконне, про що треба забути, як про страшний сон. Все це така ж частина історії Риму, як те ж сімейство Борджіа або кривавий імператор Нерон.
Фотографії та текст — Джерело
